Простір Гільберта [Володимир Щербаков] (fb2) читать постранично, страница - 75

мене вони мовби промельк світла. Нічого особливого, як не дивно. Просто миттєве враження від освітленої стіни будинку дитинства, спогад про похмурий день і прозорий струмок, де скинулась рибина, про димно-черлений захід сонця московського передмістя.

Так було, так буде, доки я живий.

Я опинився попереду Батурина. Мене і її розділяли спершу приблизно тридцять кроків, тепер я був ближче. Щось зупинило мене. Можливо, чаклунство відразу развіється, якщо я підійду до неї? Тоді після двох-трьох банальних реплік мені доведеться повернутися до машини, що чекала на нас край дороги за кущами.

Попереду — сіро-блакитний залитий сонцем пагорб. Десь там, на його схилі, три великі камені ще недавно утворювали трикутник, і в ньому було ще чотири камені — скромна пам’ять про будинок Мак-Грегора. Вона йшла туди…

На моє плече лягла рука. Батурин, не зронивши й слова, став поруч. Ми дивилися їй услід. Раптом сонце розсипало озерним плесом святково-осяйні плями, які з крутого берега, де вистрибом збігала колись Морег, видавалися об’ємними і нагадували великі скляні намистинки, вода була ніби скло. Багато чого зрозуміли ми того дня…

Я здогадувався, що має відбутися. Батурин, здається, також. Його рука звільпила моє плече. Дівчина зникла за загривком пагорба. Я зробив тридцять обережних кроків. Сподівався знову побачити три великих світлих камені та чотири камені поменше. Вона ж не могла помилитися, як це трапилось з нами.

Ось та ледь вловима грань, за якою відкривається правда легенди, особлива, ні на що не схожа правда! Ще три кроки. І замість старих порослих мохом каменів… там, попереду… Ґанок білого будинку з двома віконцями. Черепичний дах. Ледь помітний димок із комина. І на мить затримавшись на ґанку, вона одарувала пагорб і вересову пустку великодушним жестом і увійшла в будинок Мак-Грегора.

ЗМІСТ

ПРОСТІР ГІЛЬБЕРТА

АЛЬЧИН ЖУК

КРИЛАТИЙ РАНОК

ЗЕЛЕНИЙ ПОЇЗД

ЧИ ПАМ’ЯТАЄТЕ МЕНЕ?

ПРЯМІ ДОКАЗИ

ВІДКРИТТЯ ПЛАНЕТИ

БАР’ЄР

ПОВЕРНЕННЯ СУХАРЄВА

«МИ БАВИЛИСЯ ПІД ТВОЇМ ВІКНОМ…»

ШОТЛАНДСЬКА КАЗКА

МЕЧ КОРОЛЯ АРТУРА

МОРЕГ