КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 719727 томов
Объем библиотеки - 1440 Гб.
Всего авторов - 276315
Пользователей - 125354

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

a3flex про Евтушенко: Отряд (Боевая фантастика)

Тот самый случай, когда даже рад,что это заблокировано правообладателем.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
sewowich про Евтушенко: Отряд (Боевая фантастика)

2medicus: Лучше вспомни, как почти вся Европа с 1939 по 1945 была товарищем по оружию для германского вермахта: шла в Ваффен СС, устраивала холокост, пекла снаряды для Третьего рейха. А с 1933 по 39 и позже англосаксонские корпорации вкладывали в индустрию Третьего рейха, "Форд" и "Дженерал Моторс" ставили там свои заводы. А 17 сентября 1939, когда советские войска вошли в Зап.Белоруссию и Зап.Украину (которые, между прочим, были ранее захвачены Польшей

  подробнее ...

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
medicus про Евтушенко: Отряд (Боевая фантастика)

cit anno:
"Но чтобы смертельные враги — бойцы Рабоче — Крестьянской Красной Армии и солдаты германского вермахта стали товарищами по оружию, должно случиться что — то из ряда вон выходящее"

Как в 39-м, когда они уже были товарищами по оружию?

Рейтинг: -1 ( 2 за, 3 против).
iv4f3dorov про Лопатин: Приказ простой… (Альтернативная история)

Дочитал до строчки:"...а Пиррова победа комбату совсем не требовалась, это плохо отразится в резюме." Афтырь очередной щегол-недоносок с антисоветским говнищем в башке. ДЭбил, в СА у офицеров было личное дело, а резюме у недоносков вроде тебя.

Рейтинг: +4 ( 5 за, 1 против).
medicus про Демина: Не выпускайте чудовищ из шкафа (Детективная фантастика)

Очень. Рублёные. Фразы. По несколько слов. Каждая. Слог от этого выглядит специфическим. Тяжко это читать. Трудно продираться. Устал. На 12% бросил.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Невидимець (збірка) [Герберт Джордж Веллс] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

що вона йому розповіла, з його боку це було грубо — так її уривати. На мить вона аж роззявила рота, але потім згадала про два соверени. Отож вона пішла по сірники.

— Дякую, — коротко кинув він, коли вона поклала їх на стіл, і знову обернувся до вікна, задивившись у шибку. Все це загалом бентежило. Зрозуміло, що він був чутливим до теми про операції та перев’язки. Зрештою господиня так і не насмілилася нічого сказати. Однак така різкість роздратувала її, і Міллі того дня велося несолодко.

Відвідувач не виходив з вітальні до четвертої години, навіть не намагаючись вибачитися за те, що завадив господині висловитися. Весь той час у кімнаті майже постійно панувала тиша; здавалося, він просто сидів у темряві, яка повільно насувалася, курив при світлі коминка… можливо, дрімав.

Раз чи двічі допитливий слухач міг почути, як він підкидає вугілля, а потім хвилин зо п’ять чулося, як він ходить кімнатою. Здавалось, ніби він розмовляє сам із собою. Потім він знову сів, і долинуло рипіння крісла.

Розділ ІІ Перші враження містера Тедді Генфрі

О четвертій годині, коли було вже досить темно і місіс Гол набиралася сміливості, щоб зайти до кімнати свого гостя і запитати його, чи не бажає він чаю, Тедді Генфрі, годинникар, зайшов у буфет.

— Місіс Гол, — сказав він, — що за жахлива погода для тонких черевиків!

Надворі ще густіше падав сніг.

Місіс Гол погодилась і помітила, що портфель при ньому.

— Якщо вже ви тут, містере Тедді, — сказала вона, — я була б дуже рада, якби ви подивились отой старий годинник у вітальні. Він ходить і б’є добре, але годинна стрілка весь час указує на шосту.

Підвівши його до дверей у вітальні, вона злегка постукала і ввійшла.

Відчинивши двері, вона побачила, що її відвідувач сидить у кріслі перед коминком і, здавалося, дрімає, схиливши забинтовану голову набік. Єдиним джерелом світла в кімнаті був червоний жар від полум’я (від чого очі гостя світились, як сигнальні вогні на залізниці, але обличчя залишалось у тіні) та останнє сіреньке денне світло, що просочувалось у кімнату крізь відчинені двері. Коли господиня запалила лампу на буфеті, все почервоніло, потемніло й стало геть невиразним, бо лампа сліпила очі. Але на мить господині здалося, що чоловік, на якого вона дивилась, має величезний широко розтулений рот… широкий і неймовірний рот, що проковтнув цілу нижню частину його обличчя. Це було миттєве відчуття: перев’язана білим голова, потворні витріщені очі — і це величезне позіхання. Потім чоловік заворушився, підвівся в кріслі й підніс до обличчя руку. Місіс Гол ширше розчахнула двері, щоб у кімнаті стало ясніше, — так вона краще бачила гостя. Він досі затуляв обличчя шарфом, як перед цим серветкою. І вона вирішила, що тіні її обманули.

— Ви не проти, пане, якщо цей чоловік перевірить годинник? — запитала вона, поборовши миттєвий шок.

— Перевірить годинник? — сказав гість, сонно роззираючись і промовляючи з-під руки, а потім, прогнавши дрімоту, додав: — Звісна річ.

Місіс Гол вийшла по лампу, і він також підвівся і потягнувся. Коли стало світліше, містер Тедді Генфрі опинився віч-на-віч із забинтованою людиною. Він був, за його власними словами, «приголомшений».

— Доброго дня, — сказав незнайомець, роздивляючись його, як пізніше розповів містер Генфрі, «як омар», — такими живими видавалися темні окуляри.

— Сподіваюсь, я вас не потурбував, — сказав містер Генфрі.

— Ну що ви, ні, — відповів незнайомець. — Хоч я й розумію, — мовив він, обернувшись до місіс Гол, — що ця кімната призначалася тільки для мого особистого користування.

— Я подумала, пане, — сказала місіс Гол, — ви захочете, щоб годинник…

— Звісно, — сказав незнайомець, — неодмінно… але, як правило, я люблю бути на самоті, щоб мене не турбували… Але я справді радий, що годинник відремонтують, — сказав він, побачивши певне вагання у поведінці містера Генфрі. — Дуже радий.

Містер Генфрі збирався вибачитись і відсмикнути руку, але ці слова заспокоїли його. Незнайомець відвернувся од коминка і заклав руки за спину.

— Коли годинник буде полагоджений, я б хотів трохи чаю. Але не раніше, — сказав він.

Місіс Гол саме збиралася вийти з кімнати, цього разу вона не хотіла заводити розмов, оскільки не бажала, щоб її знову різко обірвали, та ще й перед містером Генфрі, — коли її гість запитав, чи домовилась вона про доставку його багажу зі станції Бремблгерст. Вона відповіла, що поштар уже про це знає і завтра посильний привезе речі.

— Ви впевнені, що раніше ніяк не вийде? — перепитав він.

— Упевнена, — з відвертою байдужістю відповіла місіс Гол.

— Здається, потрібно було одразу пояснити, хто я такий, але я був занадто стомлений і сильно змерз, — додав він. — Я дослідник.

— Та невже, — сказала вражена місіс Гол.

— І мої інструменти і пристрої — саме в