За чарівною квіткою [Олесь Павлович Бердник] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (30) »
…Ввечері чорний «ЗІМ» мчав батька і сина по автостраді Київ — Харків, мимо хвойних і дубових лісів, на південь.
ПО ДОРОЗІ ДО ДІДА
Їхати до діда треба було на маленькому теплоході, який щодня ходив з Києва вниз по Дніпру. На другий день після розмови а сином Трохим Левкович одвіз його на берег Дніпра, де стояв приплав. Річкова хвиля ласкаво хлюпотіла в променях ранкового сонця. Васі здавалося, що то струмиться не вода, а розтоплене срібло. Він стрибнув з кручі вниз, задоволено занурив руки в воду, яка була прохолодно свіжою. — Васю, скоро сідати! — крикнув з кручі батько. Вася захопив воду долонями, хлюпнув догори. Бризки іскристо спалахнули в повітрі, мов осколочки сонця. Пронизливо запищала сирена, і теплохід, рокочучи моторами, привалив до дебаркадера. Вася. схопившись рукою за густі віти лози, що звисали до води, вискочив на кручу. Поклали східці. Дві баби, важко крекчучи під величезними клунками, ввійшли до судна. Залишився тільки коваль з сином. — Швидше! — крикнув згори молодий, веселий капітан. В кожному його русі відчувалась енергія і добродушність. Біля нього у віконці показалась морда великого бульдога. Пес байдуже поглянув на кручу, зарослу лозою, позіхнув, оскалюючи пащу з величезними іклами, і знову заховався. Трохим Левкович підняв сина високо над головою, потім притиснув до грудей, поцілував у щоку. Цупка щетина вколола Васю. Але він щасливо пригорнувся до широких грудей батька. І йому раптом захотілося зробити щось хороше, щоб більше ніколи не нахмурювалися сердито оці кудлаті рідні брови над милими сірими очима. Але що ж зробити? Пообіцяти, що він буде добре вчитися? Вася вже хотів сказати ці слова, але щось стримало його. Батько опустив сина додолу, розкуйовдив вихрясте волосся. — Гляди ж мені… Що глядіть, він не пояснив, а вже вслід крикнув: — Тебе зустріне на лузі дід Левко! Я йому подав телеграму!.. Вася швидко пробіг по проходу на палубу. Теплохід вже відчалив від дебаркадера. Батько ще раз на прощання підняв руку. Ось він стає все меншим, ось вже не можна розглядіти його обличчя. Нарешті його постать зникла за кручею. Набираючи швидкість, теплохід вийшов на середину Дніпра. Зліва, на хвилі, яка котилася за судном, колихалися човники рибалок, на правому березі бовваніли фіолетово-сині кручі, химерно порізані яругами. Там паслися череди кіз. Вони здавалися малесенькими білими цятками. Вася став на носі судна і задивився в далечінь. За бортом вирувала вода, назустріч судну пливли піщані береги, коси, верболози над заплавами. Васі здавалося, що то назустріч йому мчать нові світи, де будуть цікаві пригоди, прекрасні мандрівки, щасливе життя. Він заплющив очі, підставив обличчя струменю теплого повітря. Як хороше, як прекрасно!.. Дві години мандрівки промайнули дуже швидко. Вася не встиг отямитися, як матрос крикнув: — Синявка. Приготуватись! Вася зацікавлено озирнувся. На превеликий подив, ніякої пристані він не побачив. Теплохід з виключеними моторами йшов прямо до піщаної кручі, де стояло кілька постатей біля стовпа з ліхтарем. — А де ж Синявка? — розгублено запитав Вася матроса, який пробіг мимо. — Оце ж і є Синявка, — засміявся матрос. Теплохід уткнувся носом у берег. З віконця рубки знову показався бульдог, ліниво гавкнув. — Містер наказує покласти трап! — засміявся капітан. Матрос зареготався,- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (30) »
Последние комментарии
14 часов 8 минут назад
14 часов 27 минут назад
14 часов 35 минут назад
14 часов 37 минут назад
14 часов 39 минут назад
14 часов 57 минут назад