Українська народна сатира і гумор [Автор неизвестен - Анекдоты] (fb2) читать постранично, страница - 92

МОРАЛЬ: Не каркай на начальника, коли довідаєшся, що він гуляє з твоєю жінкою, бо загубиш кусок хліба.

ЗНОВУ НЕ ДОГОДИВ

Бухгалтер колгоспу сидів за столом і скаржився своїм колегам:

— Біс його знає, чи хто коли догодив жінці, а я своїй Килині не можу, хоч як стараюся. То завжди лаяла, що приходжу пізно. А оце вчора потрапив до кума на іменини. Гарненько випили — там і заночував. Додому повернувсь як ще тільки на світ благословлялося. «Ну, думаю, хоч сьогодні обійдеться без лайки: вже рано прийшов. Та де там! Мало не макогонила мене моя Килина, знову не догодив.

АВАРІЯ

Наш дідусь недобачає. Якось узяв він до рук газету, а внук баче, що дід її розглядає догори, і запитує:

— Ну що там, дідусю, нового в газеті?

— Та нічого, внучку, десь на залізниці знову аварія трапилася. Ось бачиш, у газеті паровоз догори колесами лежить.

ДВІ ЖІНКИ

Зустрілися двоє друзів і хваляться кожний своїм горем.

— Знав би ти, яку я маю кляту жінку. Дихати не дає! — говорить один.

— Ет, що там! Це не горе. А моя, як тільки я на поріг, зараз кричить: — Ану, дихни!

ТРЕБА МАТИ ТУТ І ТУТ

На станції ледве заліз до вагона студент з великим тяжким чемоданом. Студент натужився, щоб підняти і покласти свій чемодан на верхню полицю, але ніяк не осилить: важкий! Тоді підходить до нього здоровий дядя, взяв одною рукою чемодан і поклав на верхню полицю.

— Треба мати тут,— і показав на сильні свої руки. Студент промовчав...

Пройшла година. Поїзд ішов на повну швидкість. Студент підійшов до стоп-крана і, удаючи, що йому тяжко повернути ручку, натужиться, аж червоніє. «Дядя» побачив — підійшов до нього і легенько повернув ручку... поїзд став. Прибіг начальник поїзда і оштрафував «дядю». Тоді студент і каже:

— Треба мати не тільки тут (показав на м'язи рук), а й тут (показав на голову).

ПОМИЛКА

Пасажир, лягаючи спати у вагоні, просить кондуктора:

— Будьте ласкаві, розбудіть мене у Фастові. Я буду сперечатись, сваритися, але то такий у мене характер, і ви на те не зважайте, висадіть мене силою, бо інакше я просплю свою станцію.

Кондуктор так і зробив. Пасажир довго сварився, не хотів, кричав, але все ж таки його висадили.

Проїхали ще кілька станцій. Схоплюється один пасажир і спросоння запитує:

— Яка станція?

— Козятин!

— О господи! Я ж просив мене висадити у Фастові.

У ПОЇЗДІ

Сидить у вагоні громадянин. За хвильку входить якась жінка.

— Громадянине, поставте свої речі під лаву, я тут сяду!

— Ну-ну...

— Не нунукайте, а заберіть свої речі під лаву, чуєте?

— Ну-ну...

— Я покличу провідника!

Входить провідник.

— Чому ви не хочете забрати свої речі?

— Ну-ну...

— Та ви що — смієтеся з мене?

— Ось я зараз покличу міліціонера!

Входить міліціонер.

— Чому ви не хочете забирати свої речі?

— Ну-ну...

— Я вас оштрафую!

— Ну-ну...

На станції входить черговий по станції.

— Чому не хочете забирати свої речі?

— Ну-ну...

— Як то ну-ну?

— Бо то не мої. Нащо б я мав їх забирати?

ЧИЯ СПРАВА

Дочка заявила батькові, що одружується.

— А хто ж він, дочко? Ти ж його знаєш всього десять днів. Чи ти ж його хоч любиш?

— То вже моя справа, тату.

— А він тебе любить?

— То вже його справа, тату!

— А з чого ж ви будете жити? Ви ж обоє не маєте спеціальності.

— То вже ваша справа, тату.

ДІДУСЬ І СТИЛЯГА

— Молодий чоловіче, уступіть місце жінці,— звернувся в трамваї дідусь до огрядного парубійка з крикливим галстуком і наїжаченою чуприною.

— Я за місце заплатив і маю право їхати спокійно,— зневажливо огризнувся той.

— Вона також заплатила і має право сісти. Повагу майте!

— Хоче, хай сідає мені на коліна,— закопилив губу стиляга.

— Бачите, їй незручно. Краще я сяду, а вона — на моє місце.

Дідусь підійшов і сів парубійкові на коліна. На зупинці старий підвівся і пильно подивився на стилягу:

— На своєму віку на яких тільки тварях не їздив: на оленях, на верблюдах, на ослах. А ось на такому ослові ще не доводилось.

ДОВГІ СХОДИ

Лізе п'яний по залізничних шпалах і не може розібрати, де він.

— Господи, які довгі сходи. Уже, мабуть, на десятий поверх виліз.

ОБЕРЕЖНО, ПОФАРБОВАНО

Іде п яний вулицею, костюм на ньому новий, білий... Бачить — на стовпі вгорі наклеєний папір.

— Почитаю,— каже п'яний і лізе на стовп, читає:

— Обережно, пофарбовано!

ДУМАЄТЕ, ДОБРО

Сидить батько в чайній, п'є горілку. Заходить його малий син, кличе батька додому.

— Та іду, іду, сину, але візьми попробуй і ти цього трунку.

Син попробував