Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
Слог хороший, но действие ГГ на уровне детсада. ГГ -дурак дураком. Его квартиру ограбили, впустил явно преступников, сестру явно украли.
О преступниках явившихся под видом полиции не сообщает. Соглашается с полицией не писать заявление о пропаже сестры. Что есть запрет писать заявление ранее 3 дней? Мало ли, что кто-то не хочет работать, надо входить в их интерес? Есть прокуратура и т.д., что может заставить не желающих работать. Сестра не
подробнее ...
пришла домой и ГГ отправляется в общественную библиотеку, пялясь на баб. Если ГГ и думает, то головкой ниже пояса. Писатель с наслаждением описывает смену реакции на золотую карту аристо. Диалоги туповатые, на уровне ребёнка и аналогичным поведением. История драки в школе с кастетами и войнами не реально глупая. Обычно такие тупые деологи с полицией, когда один сознаётся в навете оканчивается реальным сроком. Когда в руки ГГ попали вымогатели с видео сестры, действия ГГ стали напоминать дешевый спектакль. Мне данный текст не понравился, сказочно глупый.
ракети, знав її
будову: вона була невелика — шістдесят метрів завдовжки і три метри завширшки — і скидалась на
могутні ядерні зорельоти не більше, ніж човен на корабель. Обтічна форма? Він бачив у ній
свідчення лише того, що ракеті нелегко було пробивати земну атмосферу. Тонкі стрижні антен
нагадували про світанок радіолокації. І, нарешті, потріскування іонного двигуна замість
суцільного, дзвінкого гудіння ядерних кораблів.
— Яка незугарна конструкція! — сказав він.
— Авжеж, — відповів старий, дивлячись на ракету, — її запустили дуже давно. Але такі ракети
мають перевагу — вони встигли пройти довгу путь. Ядерні зорельоти відійшли ще порівняно недалеко
від Землі, а ці… вони багато чого бачили.
“В цьому перевага старості, — додав він у думці. — Багато пройти, бачити, розуміти…”
Ракета повисла за два метри над озером. Вода клекотіла під дюзами двигуна. Повагавшись,
ракета вертикально спустилась у воду; озером побігли хвилі. Старий і юнак відійшли від краю
парапету — вода заливала бетон. Потім ракета випірнула — вже горизонтально — і загойдалась на
хвилях.
— Усе! — вигукнув юнак. Він був схвильований, хоч навряд чи зміг би пояснити, що саме його
схвилювало. — Зараз має відокремитися робот-розвідник. Уже час…
— Не кваптесь, — усміхнувся старий. — Це ж давня конструкція! Вона не вміє поспішати.
Двадцяте століття.
Над корпусом ракети, поблискуючи в промінні прожекторів, піднялася невелика напівсфера,
відокремилась від ракети, повисла в повітрі і попливла над водою. Робот мчав убік від місця, де
стояли люди.
— В чому річ? — здивувався юнак. — Чому робот не йде до нас?
Старий здвигнув плечима:
— Це означає, що він спускався на чужу планету.
Юнак не зрозумів. Він дивився то на старого, то на подібного до великої черепахи робота, що
віддалявся від них.
— Ну то й що? — нетерпляче запитав він.
— Зараження чужими мікроорганізмами, — коротко пояснив старий.
— Але ж на ракеті є…
— Є, — перебив старий. — Однак це ж стара, “незугарна конструкція”. Не дуже надійна.
Потрібна контрольна обробка.
Він помовчав, підняв комір куртки.
— Ми можемо йти, — промовив він, усе ще дивлячись на ракету. — Робот сам прийде в монтажний
зал.
Юнак відчував себе винним. Він розумів, що старий міг образитися за ці слова — “незугарна
конструкція”. Старий будував ракету, і, хоч би скільки минуло часу, для нього вона, мабуть, не
була “незугарною”. Та властивий юні егоїзм не міг цього усвідомити всерйоз. Старе в очах юнака
означало примітивне, нераціональне, незугарне.
— Робот непогано збудований, — сказав юнак. Йому хотілося якось загладити свою
необачність. — Цей глайдерний принцип дотепний.
— Дурниці! — відрубав старий. — Робот безнадійно застарів.
Старий не почував образи. Він просто не звернув уваги на слова, необачно сказані юнаком. Ще
й тепер, розмовляючи, він думав про щось своє.
— З роботами довелося чимало поморочитись, — вів він своє. — Розвідка невідомих планет
висувала дуже жорсткі вимоги. Перші роботи були на гусеницях. Від них, проте, зразу відмовились.
Роботи провалювались у тріщини, падали з крутих схилів… Тоді було багато різних проектів — аж до
найдивовижніших. Якийсь дивак, наприклад, сконструював крокуючі роботи. Так, не посміхайтесь,
саме крокуючі. Стальний, схожий на барило корпус і три пари металевих суглобистих ніг. Це була
дурниця з дурниць! Перший паровоз теж мав ноги, однак нащо через півтора століття повторювати
старі помилки? Я входив у комісію, яка випробовувала цих жуків. Вони грузли в болотах, застрявали
в лісах, не могли видряпатись на прямовисну скелю… Потім ми збудували роботи-глайдери. Як оцей,
на ракеті. Компресори створювали повітряну подушку, і роботи легко ковзали над землею. Нам
здавалося, що це межа конструктивної довершеності. — Він тихо розсміявся. — А за п’ять років
з’явились електрофорні установки, потім гравітаційні двигуни…
Вузьким металевим трапом вони піднялися в монтажний зал — невисоку будівлю, що притулилася
до виступу скелі. В залі було порожньо. Біля стін стояли крісла (старий відзначив: нові, не ті,
що були тут колись). У центрі залу височів порожній стенд. Холодно світили люмінесцентні лампи.
Старий показав юнакові, де вмикається опалення.
Не скидаючи куртки, він пройшовся в куток і сів. Тільки тепер юнак роздивився, який старий
цей чоловік. І він раптом зрозумів, відчув, що старість ця викликана не роками (дідуган був
міцний), а чимось іншим. Юнак боявся гучних слів. Через це він не наважився замінити слово
“старість” іншим словом — “мудрість”.
— Я принесу кави, — сказав він.
— Прошу, будь ласка, — байдуже відповів старий.
В залі тихо дзижчали лампи. Старий думав про той вечір. Тоді на стенді стояв робот, а вони,
шестеро людей, сиділи тут, у кріслах. Це була давня традиція — сидіти перед розлукою. І хоч усі
вони залишались, а відлітав тільки робот, шестеро людей мовчки сиділи в цьому
Последние комментарии
4 часов 11 минут назад
12 часов 11 минут назад
1 день 2 часов назад
1 день 6 часов назад
1 день 7 часов назад
1 день 7 часов назад